Лесечко Олена

Archive for the ‘Онлайн консультація для батьків’ Category

Дитинство поспіхом. Наслідки.

56536_i

Одна із особливостей сьогодення це високий темп життя. Ми постійно кудись не встигаємо, поспішаємо і знов не встигаємо і це відображається у всіх напрямках життя. Навіть відпочиваючи ми кудись поспішаємо і звісно це не оминуло тему виховання дітей: швидше, краще, вище. Поговоримо як саме і як найчастіше ми пришвидшуємо розвиток малюка і до чого це може призвести .

 Все частіше можна спостерігати таку картину: мами трьохлітніх дітей стурбовано запитують одна одну: «Ви вже читаєте« Чарівника Смарагдового Міста »?» І, звичайно, вони читають. Про Чарівника, про Пітера Пена, про Нільса, ігноруючи факт, що ці книги рекомендовані для молодшого шкільного віку.В принципі  дорослих можна зрозуміти: зараз, в період розквіту дитячої літератури, існує величезний вибір хороших книг і хочеться охопити якомога більше. Тим більше, можна вибрати видання на будь-який смак: скорочені, адаптовані, з картинками на кожному розвороті, які привернуть дитячу увагу. А те, що текст залишається текстом не для триліток – що ж, це поняття індивідуальне. Адже дитина слухає!

З магазинної полиці привабливо дивиться яскравий контейнер з “Лего”, і замість звичайної матрьошки або кубиків ми купуємо набір деталей «від півтора до п’яти», адже малюкові ось-ось виповниться півтора. З активною батьківської допомогою дитина кілька разів з’єднає різнокольорові деталі в башточку, але весь інший час “Лего” буде лежати без діла. Пройде пара років, малюк знайде у ванній три білизняні прищіпки і продемонструє мамі з татом саморобну пташку: так батьки дізнаються, що дитина доросла до конструювання. Скоро і “Лего” знадобиться.

Школа теж пред’являє до дітей підвищені вимоги. Поступаючи в перший клас, бажано знати програму першого класу. Прихильники раннього розвитку невтомно нагадують про те, що дитячий мозок найбільш сприйнятливий і здатний вбирати величезні обсяги інформації в самому юному віці, а згідно з назвою нашумілої книги – «після трьох уже пізно».

Урок в групі «від двох до трьох років» в одному з дитячих центрів ділиться на три частини: розвиваючі заняття, фізкультура і творчі ігри. Маленького Тимура цікавить тільки сухий басейн. Ледве мами з дітьми розсідаються за столом, і педагог пропонує малюкам помацати картки з буквою і назвати предмети, що починаються на цю букву, Тимур зістрибує зі стільця і спрямовується в спортивний зал. Його не цікавлять ні ліплення, ні букви, ні пазли, ні віршики. Червона від сорому, мама йде за хлопчиком і водружають його назад на місце, їй хочеться, щоб син сидів тихо і виконував завдання, як інші. Коли після декількох відвідин педагог м’яко натякає їй, що в силу особистих особливостей характеру Тимур поки не готовий до такого формату розвиваючих занять, мама ображено заявляє: «Може, його просто не змогли тут зацікавити? Ми пошукаємо інший центр ». А якщо все, що потрібно хлопчикові в два з половиною роки – не азбука і загадки, а дитячий майданчик з гірками, лабіринт, пісочниця, домашній спортивний куточок? Адже не дарма так рветься Тимур в цей нещасний сухий басейн і готовий півтори години в ньому купатися, кидати кульки туди-сюди і верещати від задоволення. Може бути, будинки викиду енергії і активної гри не відбувається?

Все більш популярним стає спосіб відзначення дитячого дня народження в кафе, боулінгу, аквапарку. Це зручний і веселий варіант для школярів, люблячих гучні ігри на великій території, але досить дивний вибір святкового майданчика для 3-4-річок, які в цьому віці часто ховаються за батьків, довго розгойдуються і можуть злякатися переодягнених аніматорів.

За словами однієї з мам, яка була присутня на дні народження, де головній героїні виповнювалося три роки: «Дітей 2:00 розважали клоуни, так що вони жодного разу не підбігли до батьків, і ми могли спокійно поспілкуватися за столиками». Виходить, для батьків мета дитячого дня народження – спокійно поспілкуватися? А в чому радість свята для малюка?

Куди ми поспішаємо? Яку прискорену програму соціалізації хочемо пройти з дітьми? Може, варто ненадовго зупинитися, насолодитися моментами дитинства і дочекатися, коли до деяких речей дитина доросте?

Можна наполегливо, крізь сльози і крики домагатися того, щоб однорічний малюк ходив на горщик. А можна дочекатися 2-2,5 років, коли він сам спокійно його освоїть. Можна кілька місяців показувати дитині картки з буквами і пишатися тим, що до двох років малюк називає 26 букв алфавіту. А можна повісити вдома плакат з абеткою і вивчити веселу пісню про букви за кілька днів, коли дитині буде чотири.

 У кожного свій темп розвитку. Одна дитина швидко бігає на рік, а інший робить перші кроки ближче до 15 місяців. Хтось захоплено грає з буквами і цифрами і в один день без допомоги яких-небудь методик освоює самостійне читання, а когось букви зацікавлять лише на підготовчих заняттях до школи, зате до цього часу він вже два роки буде кататися на гірських лижах і двоколісному велосипеді.

Севу віддали в школу в 4,5 року. Взагалі-то, в перший клас за віком повинен був йти його старший брат. Але, дивлячись на Севу, який в чотири роки вмів добре читати, знав цифри, кольори, геометричні форми, логічно мислив, без проблем відшукував відмінності на картинках і вмів складати зв’язну розповідь по ілюстраціях, батьки подумали: «А що, якщо?» Зробивши ставку на обдарованість, Севу зарахували в перший клас разом зі старшим братом. Він навчався на чотири і п’ять. Ні оцінки, ні поведінка на уроках не викликали запитань у вчителів. Але найдивніше було те, що Сева нічим не виділявся і в кращу сторону: не розкривав особливих здібностей, що не висувався до участі в олімпіадах або творчих конкурсах. Він просто не відставав. До середніх класах різниця стала помітною. Сева був найменшим за зростом і комплекції в своєму класі. Йому стало складніше, ніж іншим, спілкуватися з однолітками, було видно, що вони випереджають його як у фізичному, так і в психологічному розвитку. Відчувалося, що хлопчикові не вистачає життєвого досвіду, щоб глибше зрозуміти деякі предмети.

Після дев’ятого класу Сева вступив до коледжу, але вчитися в ньому не зміг. Він виявився маленьким в середовищу не знайомих йому великих. Зробивши перерву в рік, Сева повернувся в школу. Його прийняли в десятий клас того набору, в якому колись Сева повинен був вчитися, якби пішов до школи з семи років. Подальший життєвий шлях він продовжив уже зі своїм ланкою.

Дитинство екстерном – це експеримент, результат якого не передбачуваний. Це відміна гри, стрибків на ліжку, сотні зліплених пасок, сну до скількох завгодно на користь серйозних гуртків, розвиваючих занять, підйому по будильнику, завантаженого дня. Складно це визнати, але часто поквапливе розвиток – це просто батьківські амбіції і боязнь не встигнути за іншими. Тільки виходить, що кінцевою метою такого експерименту стає парадоксальний результат: дитина, яка якомога швидше все дізнається, багато чого спробувала і дуже швидко виросла. І, можливо, пропустила саме важливе та прекрасне в житті — своє дитинство.

 

Як хвалити дітей правильно?

mOmrNOTe5lMНе так давно був проведений експеримент над підлітками в університеті, який вкотре довів твердження про те, що за допомогою позитивної мотивації будь яка робота виконується простіше і швидше. А з чого починається будь яка позитивна мотивація? Так, з похвали і як виявилось хвалити треба вміти. Сьогодні поговоримо про те які є головні відмінності у мотивації хлопчиків  та дівчаток.

Дівчаток не треба хвалити за зроблене. Цим ви сприяйте руйнуванню у дівчини жіночих якостей. Якщо дівчинку хвалити за те, що вона зробила: дуже смачно, дуже красиво, дуже чисто – в результаті формується розуміння, що визнання мене прийде тільки за мої заслуги. Визнання мене прийде тільки за те, що я зробила. Це призводить до знищення жіночності ще з дитинства.

А чим же це замінити?  Частіше за все нас виховували на тому що вчинки є найголовнішими. Слід  хвалити якості дівчини використовуючи наприклад такі фрази: « Ти гідна любові, тому що ти є, тому що ти— розумниця, тому що ти— господиня, бо ти –  помічниця, тому що ти— принцеса, тому що ти — фея на кухні. Ось тоді у жінки здорова психіка, тому що схвалюють її саму, її природу. Її власний стан і той стан, який вона привносить в навколишній світ

Тобто для того щоб отримати любов,  дівчатам треба просто залишитися собою. Ось у чому принцип виховання дівчинки. Якщо ви починаєте її хвалити за заслуги, то вона відразу починає думати: мене саму хвалити нема за що, любов я можу тільки заробити, будуть заслуги— буде любов.

У хлопчиків все відбувається повністю навпаки. Мами дуже люблять говорити: ти у мене така краса, такий розумничка, такий молодець. Начебто добре. Насправді, це захоплення тільки сприяєте деградації чоловічих якостей, тому що йому здається, що він сам по собі хороший. А чоловікові добре, тільки якщо він чогось досягає.prev600

Тому щоб хлопчика спонукати до того, щоб він удосконалювався і відчував себе щасливим в підсумку, йому треба говорити про його заслуги: дуже красиво зроблено, дуже здорово, дуже вміло. Хлопчику  ласкаві слова потрібні в меншій мірі( хоча теж потрібні), тому що його природа розвиватися. Йому потрібна похвала за те, що він досяг. Замість того, щоб сказати: зайченя, сонечко, – для старших хлопчаків дуже важливо, щоб ви всім гостям, які приходять, показували його літак, зроблений з «Лего». Це важливіше ніж “Сонечка”, “лапонька”, “зайченя”.

 “Подивіться що він зробив, вгадайте хто це зробив. Правильно, це Альошка зробив, це син мій”, – це набагато більша похвала, більший стимул для хлопчика.А дівчинка не стане краще, якщо її супом пригощати весь район. Вона просто зрозуміє, що вона повинна  трудитися все життя не покладаючи рук, і район годувати супом. Вона не заслужить більше ніколи любові, поки всіх супом не нагодує.

 Дайте дівчинці розуміння, що вона досконала і прекрасна сама по собі, що любові і визнання їй заслуговувати не потрібно, що ви любите її і захоплюєтеся їй просто тому, що вона є. А хлопчику потрібне визнання його особистості через його дії а також спонукання до розвитку через слова підтримки.

Що робити коли нічого не хочеться взагалі? 6 способів, як вийти застою.

 

sad businessman sitting on chair with many questions

Доброго дня, дорогі читачі. Хочу розглянути тему яка на мою думку буде цікава і дорослим і підліткам. Що робити коли муза творчості покинула давно і настав довгий період під назвою «а мені якось взагалі нічого не хочеться». Як вирватися з рутинної роботи,бути більш ефективним у будь чому? Як загорітися життям знову? Отже застій! Як з ним боротися?
Перший спосіб звучить так:
1. Звичний розклад дня — ламаємо його!
Зробіть для себе щось нове. Щось таке чого ви не робили ніколи раніше, або те, що ви завжди робите ввечері. Для кожного це може бути щось своє. Наприклад зробить зарядку або поснідайте борщем. Подумайте, чого б вам хотілося, але на це ніколи не було чи не вистачало часу?
Другий спосіб:
2. Наша пісня гарна нова… починаємо з кінця!
Це може перетворити будь який рутинний проект в щось цікаве і веселе. Особливо добре ця техніка працює з роботою, яка має бути написана. Скомпонувати кінець і початок буде на багато легше ніж думати думу над тим, як же все таки його почати. І ще один позитивний момент: практично зникає страх початку роботи.
Третій спосіб :
3. Змінюємо середовище.
Перейдіть у іншу кімнату, оточіть себе новими предметами, чимось незвичним. Наприклад можна запалити свічку. В школі цим постійно користуються міняючи класи для уроків, а також різних вчителів на предмети. Це додає ентузіазму.
Четвертий спосіб:
4. Гумор
Мабуть вже всі чули про цілющу силу гумору та посмішки і це можна використати в роботі. Коли відчуваєте, що в голові зовсім пусто, а рівень концентрації вперто не хоче підніматися з позначки нуль чи навіть мінус один — відволічіться не на довго, згадайте щось справді смішне, або знайдіть для себе щось таке, що вас точно розвеселить. В школі цю функцію на себе бере вчитель.
П’ятий спосіб:
5. Прогулянка!
Якщо всі попередні методи не допомогли, не засмучуйтесь,виходьте на прогулянку або на пробіжку. Вона може бути не довга, але свіже повітря точно зробить своє діло!
Шостий спосіб:
6. Відпочинок!
Якщо ви випробували все, а світло в кінці тунелю так і не з’явилося. І працювати все дедалі важче, хочу задати вам одне питання: «А коли ви відпочивали останнього разу?». Можливо відповідь простіша ніж здається і треба дати собі час щоб розслабитись? Часто це допомагає краще всіх технік.
Сподіваюсь, що вам було цікаво і корисно. Пробуйте,творіть, відпочивайте і насолоджуйтесь життям.
Автор: Анна Бондаренко.

 

Хмаринка позначок