Лесечко Олена

Робота над помилками


Як діяти, якщо батьки словом скривдили дитину?

«слово не горобець, вилетить –  не піймаєш!» – говорить народна мудрість. Як102841902_pointeresuysyakakrebenoksamviditsituatsiyu460x307 потім діяти, коли слово сказане й нічого виправити, на перший погляд, не можливо? Особливо якщо це слово «вилетіло» на адресу дитини. Адже діти абсолютно не злопам’ятні. Просто вони дуже чутливій вразливі, а ще вони вірять нашим словам і не розуміють, як же це можна сказати те, чого на справді не думаєш.

«Я сказала своїй дитині, що ненавиджу її. Це сталося під час сварки. Але вона запам’ятала мої слова й дуже образилася. Як тепер діяти?».

  Те, що таку ситуацію виправляти потрібно обов’язково, поза сумнівом. Адже ви не хочете, щоб дитина жила з такою думкою все життя й на старості ваших років пригадала вам: « А пам’ятаєш, ти сказала мені, що ненавидиш ( не любиш) мене?». До речі, варіантів висловлень батьків на адресу дитини може бути багато. Іноді мами й татусі, розсердившись, вигукують: « І за що мені таке покарання!» або « І навіщо я тебе тільки народила!». А буває і таке: « У всіх діти як діти, а ти!…». У кожній із цих фраз – невдоволення власною дитиною, невиправдані сподівання, негативні емоції.

Усі як один дорослі виправдовуються: « Я погарячкував, перенервував. Але ж насправді я так не вважаю. І дитина це чудово знає». Ось тут і є помилка. Діти сприймають наші слова за чисту монету. Тобто не думайте, що якщо дитина ніяк не відреагувала на образливі слова, то для неї ситуація мине безслідно. Слова про ненависть із вуст найближчої й дорогої людини не можуть не вразити.

  Намагайтеся зупинитися і припинити говорити образливі для дитини слова. Вийдіть із кімнати, якщо ніяк не можете опанувати себе.

  Буде боягузтвом стосовно дитини зробити вигляд, що нічого не сталося, й просто промовчати, мовляв, усе гаразд.

  Потрібно обов’язково поговорити з дитиною, якого б віку вона не була. Розмову потрібно будувати залежно від віку. Розмовляйте тільки спокійно. Якщо ви занадто схвильовані або збуджені, зробіть паузу. Однак не варто відкладати розмову на довго. Адже з дітьми все слід робити відразу, «не відкладаючи в довгий ящик», тому що відчуття часу в дитини й дорослого відрізняються. Як знайти ті самі « правильні» слова, що допоможуть у цій непростій ситуації? Напевно, найголовнішим є все-таки слова прощення. Адже дитина така сама людина, як і будь яка доросла. Не соромтеся перепросити в неї, але робіть це щиро.

  Усе – таки скажіть малюкові, що, звісно, насправді ви так не вважаєте,як сказали. Адже батьки не можуть ненавидіти своїх дітей. Ви не подумали, не змогли себе проконтролювати. Так іноді трапляється, але так говорити, звісно ж, не можна в жодному разі. І ви більше так не чинитимете. А далі потрібно обов’язково говорити про свою любов. Про те, що ваш малюк – найрідніший і чудовий.

  Не потрібно тривалий час обговорювати цю ситуацію. Намагайтеся перемкнути дитячу увагу на щось позитивне. Але водночас не забудьте обійняти, погладити малюка. Час від часу говоріть йому про свою любов, так само чесно й щиро, і повірте: дитина краще поводитиметься, якщо буде впевнена, що її люблять і завжди вибачать.

  На майбутнє запам’ятайте: навіть якщо ви сварите дитину за те, що вона погано поводиться або чогось не зробила, обов’язково розмежуйте своє ставлення до самої дитини і до її вчинку.

–         Так, я дуже тебе люблю. Але зараз ти вчинив недобре, неправильно. Я не задоволена твоїм вчинком.

 Отже:

–         не робіть вигляд, начебто нічого і не трапилося;

–         перепросіть у малюка;

–         замість того щоб сварити себе за те, що ви вчинили, краще виправляйте ситуацію;

–         якщо дитина через якийсь час нагадає вам, що ви її «ненавидите», спокійно скажіть, що ви її дуже любите, а оді були не праві;

–         поспостерігайте за собою – як ви зазвичай спілкуєтеся з малюком. Можливо, якщо ви дозволяєте собі сказати такі слова дитині, ви ставитеся до неї не шанобливо. Намагайтеся переглянути своє ставлення до малюка.

 

Інформація запозичена з статті : Гресь, А. Робота над помилками  / А. Гресь // Зростаємо разом. – 2013. – №4(52) . – С. 6-7.

 

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

Хмаринка позначок

%d блогерам подобається це: