Лесечко Олена


 

Кравцова Г. М. Не слухняні дітки або Як навчитися розуміти свою дитину/  Г. М. Кравцова – Х. : Торсінг плюс, 2008. – 160 с.   

Будь-який дорослий, який уже ділом відповів на власне давнє дитяче запитання «звідки беруться діти», рано чи пізно натрапляє на купу інших запитань на кшталт «а що, власне, тепер з ними робити?…». Що робити можна, чого робити не можна? Як тут не розгубитися дорослому вихователю власних дітей?

Наслідки виховання хвилюють нас, батьків, більше за все, бо ми так прагнемо, щоб наші діти були дужими і розумними, багатими та здоровими. І, звісно,- найщасливішими!

Проте життя складається по-різному, й іноді нас починають хвилювати то поведінка малюка, то його здібності, то звички… Якщо все це хвилює трохи – ми не поспішаємо за допомогою. Та й куди, власне, йти, якщо малюк якось «не так» їсть чи спить, «погано» грається чи ходить на горщик? Звісно, переймаємось, сподіваємось: переросте. А що вдієш?

А якась бентежна думка таки майне вряди-годи: а чи справді переросте? Де гарантія, що забаганки – не неврози, що не бажання ходити – не затримка розвитку моторики, що мовчазливість – не дефект мовлення? І ось уже мами сперечаються з бабусями впродовж безсонних ночей про правильне виховання, пояснюють татусям, як важливо гратися з дитиною, хвилюються, що скаже вихователь чи психолог…

Та все ж мені здається( не дивуйтесь!), що мамі маленької дитини не дуже потрібні чіткі знання із психології чи виховання. ЇЇ інтуїція, її материнське чуття підказують найправильніші рішення з усіх проблем малюка. Та й дитина, особливо дуже маленька, намагається пристосуватися саме до тієї мами, яка у неї є; намагається стати найрозумнішою та най тямущою,  дитиною саме для своєї власної мами, щоб вона змогла ще краще допомагати їй розвиватися. Тож мама – найпридатніша дитина для малюка, незалежно від її знань з психології.

Але все ж іноді життя складається так, що для прийняття рішення з питань виховання свого малюка мамі потрібно трохи більше інформації. Тому ми й вирішили поговорить в стилі « ваші запитання – наші відповіді»…

Однак перш ніж взятися до справи, хотілося б усунути певну несправедливість. А полягає вона у тому, що ми повсякчас говоримо про маму. А як же тато? Хіба в тата менше турбот та клопот? Чи батько не здатний подбати про дитину? Звісно, тато не менш причетній до виховання диво-малюка.

Але зараз поміркуємо, як немовля, яке щойно народилося: «Ось – тато і мама. Я народився у них, Вони дають мені тепло та ласку. Вони – як єдине ціле, мій новий світ, моє нове життя». Так міркуючи, маля не розділяє турботу і ніжність на мамину і татову. Не будемо цього робити й ми. І ця книга звернення як до мам, так і до татусів, навіть якщо в ній частіше зустрічається слово «мама». Просто це слово маляті легше вимовити першим…

До речі виховання – справа, звісно, серйозна, але повсякчас бути серйозним дуже складно, від цього неабияк утомлюєшься, та й зайва серйозність, зовсім не корисна для тієї ж дитини. Тому не дивуйтесь, якщо на деяких сторінках зустрінете Несерйозні Шкідливі Поради.

ШКІДЛИВА ПОРАДА

Як малюк вже народився, –

Починайте виховання,

Щоб не виріс вередливим

І розбалуваним хлопцем.

На руках тримати можна

Тільки як потрібно дуже.

Кашку з’їв  – мерщій у люльку,

Бо до рук почне звикати!

Як заплакав – почекайте

Хвилин двадцять або тридцять,

Сам замориться від крику –

І на руки вже не треба!

Хай росте він боягузом,

Рюмсою і вередливим,

Та ніхто, проте, не скаже,

Що виховували мало.

 

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

Хмаринка позначок

%d блогерам подобається це: