Голенговська Тетяна Валеріївна

Прощення — це здатність відпустити нав’язливі думки про заподіяну образу іншої людини.

Але що робити, якщо пробачити потрібно самого себе?

Психологи радять:

  • Вчіться приймати все, що ви робите.
  • Коли ви приймаєте свої дії і вчинки, свою індивідуальність, то починаєте розуміти, що не потрібно шукати схвалення у людей. Вам не треба вибачатися ні перед ким за свої почуття. Ви можете бути не ідеальні.
  • Не будьте собі ворогом.
  • Не потрібно постійно себе звинувачувати за вчинки, які ви зробили колись давно. Пам’ятайте: ви гідні бути щасливим.
  • Не намагайтеся бути досконалим.
  • У вас є свої сильні сторони, і це вже відрізняє вас від інших людей. Насолоджуйтеся своєю індивідуальністю.
  • Відкрито висловлюйте свої почуття і думки.
  • Люди повинні знати, що ви дійсно відчуваєте і хочете. Вчіться розуміти і приймати ті емоції, які вам у собі не подобаються і не схвалюються суспільством, сім’єю або друзями.

Ми підготували афірмації, які допоможуть пробачити та прийняти себе:

  1. Я звільняю себе від всіх вимог і суджень, які мене обмежували. Я дозволяю собі вільно рухатися далі, щоб жити в радості, любові і мирі з собою. Я прощаю себе легко і вільно.
  2. Я дозволяю собі створювати повноцінні відносини, домагатися в житті успіху, відчувати задоволення, знати, що я гідний і заслуговую мати те, що хочу.
  3. Я звільняю себе від будь-яких вимог і звинувачень, які висуваю до себе. І від зайвих надій, які покладав на себе.
  4. Я хочу стати вільним. Я надаю свободу іншим людям. Я прощаю себе і прощаю їх.
  5. Я люблю і приймаю себе.

Джерело: “Скринька психолога”

-ребенок-2443

Явище образи виникає вже в дошкільному віці.  Маленькі діти (до 3-4 років) можуть засмучуватися через негативні оцінки дорослих, вимагати уваги до себе, скаржитися на однолітків, але всі ці форми дитячої образи носять ситуативний характер – малюки не застрягають на цих переживаннях і швидко забувають їх.

Образи – результат соціального навчання.  Діти вчяться ображатися там, де їх оточення  образ від них чекає, їх вже заздалегідь бачать, інтерпретують їх емоції і їх поведінку, як образу.  В оточенні дорослих ображатися виявляється – вигідно. Діти вчяться приміряти до себе образу, вираз обличчя, скривджені інтонації і пробують нею користуватися.

Після 4-5 років феномен образи в усій своїй повноті починає проявлятися це пов’язано з появою  потреби у визнанні та повазі – дорослих і дітей однолітків.

Образа на іншого проявляється в тих випадках, коли дитина гостро переживає, коли її не помічають, не надають уваги.  До цих ситуацій відносяться наступні: Прочитати решту цього запису »

Uverennost-v-sebe

Якою мірою ви вмієте відстоювати свої переконання?  Зможете дізнатися, якщо пройдете наступний тест.

Дайте відповідь на наступні питання швидко і не замислюючись.

  1. У вас виникла цікава ідея, але її не підтримали. Вас це турбує?

а) Так

б) Ні

  1. Ви зустрічаєтеся з друзями, і хтось пропонує почати гру. Якому варіанту віддасте перевагу?

а) Щоб грали тільки ті, хто добре вміє це робити

б) Щоб грали ті, хто ще не знає правил

  1. Чи спокійно ви сприймете приємну для вас новину?

а) Так

б) Ні

  1. Чи дратують вас люди, які з’являються в громадських місцях нетверезими?

а) Якщо вони не переступають допустимих меж, то вас це взагалі не хвилює

б) Вам неприємні люди, які не вміють себе контролювати

  1. Чи можете ви знайти контакт з людиною іншої(чим у вас) професії, положення, поглядів?

а) Вам важко це зробити

б) Ви не звертаєте уваги на такі речі

  1. Як ви реагуєте на жарти на свою адресу?

а) Вам не подобаються ні самі жарти, ні жартівники

б) Якщо навіть жарт вам неприємний, ви спробуєте відповісти в тій же манері

  1. Чи згодні ви з думкою, що багато людей «займаються не тим чого хочуть, знаходяться не на своєму місці»?

а) Так

б) Ні

  1. Ви привели в компанію друга (подругу), який стає об’єктом загальної уваги. Як ви реагуєте?

а) Чесно кажучи, вам неприємно

б) Ви радієте за нього

  1. Вас запросили в гості, де ви зустрічаєте літню людину, яка критикує сучасну молодь, звеличує минулі часи. Як ви реагуєте?

а) Скориставшись приводом, ідете раніше додому

б) Вступаєте в суперечку

Підрахуйте бали, записавши по 2 за відповіді 1-б, 2-б, 3-б, 4-а, 5б, 6-б, 7б 8-б, 9-а.

Від 0 до 4 очок: ви непохитні й уперті, де б ви не знаходилися; виникає враження, що ви прагнете нав’язати свою думку іншим. З таким характером важко підтримувати нормальні відносини з людьми, які мають іншу думку, ніж ви, не погоджуються з тим, що ви говорите і робите.

6-12 очок: ви здатні твердо відстоювати свої переконання,  вмієте вести діалог, змінювати свою точку зору, але ви здатніі на зайву різкість, в такий момент ви можете виграти суперечку, але чи варто, якщо можна перемогти більш гідно.

14-18 очок: твердість ваших переконань відмінно поєднується з великою тонкістю, ви можете прийняти будь-яку ідею, з розумінням ставитеся до інакомислення, ви досить критичні до своєї позиції і поважаєте позицію іншого.

Якщо отримані результати засмутили вас, трохи збентежили, то згадайте, що людина – господар своєї долі.  Він в змозі змінити себе і своє життя, стати таким, яким хоче бути. І нехай отримана інформація стане стимулом до подальших дій у цьому напряму.

За книгою «Якщо в сім’ї конфлікт» О. М. Корнєєва

 

Прокрастинація, або схильність відкладати важливі справи на потім, створює ілюзію свободи. Вона змушує людей думати, що у них багато часу, однак при цьому краде цей час. Прокрастинація схожа на безтурботну гру, але часто обертається почуттями провини і занепокоєння.

Людина, яка схильна до прокрастинації, відчуває помилкове відчуття безпеки: оптимістично думає, що ситуація під контролем і поспішати нікуди; часто недооцінює час, необхідний для виконання завдання (наприклад, може думати, що робота займе 30 хвилин, у той час як об’єктивно вона займає 2 години). Тому прокрастинація починається з почуття легкості й веселощів, але потім за це доводиться розплачуватися, відчуваючи страх, занепокоєння, безпорадність і злість на самого себе. Прочитати решту цього запису »

Як правильно формувати мету

  • Мета повинна бути вимірювана.
  • Засоби досягнення мети повинні бути в мережах вашого контролю.
  • Мета повинна бути досяжною.
  • Мета  повинна бути визначена часовим проміжком.
  • Мета не повинна суперечити потребам вашого оточення.
  • Мета повинна бути позитивною сформульованою.

Джерело: Психолог №4(652), квітень 2019

picture

Людина пильно стежить за сторінкою нової подруги свого колишнього партнера, або кілька разів на день перевіряє, як справи у знайомого, знайомих, з якими не спілкується в реальному житті. Як правило, така персона привертає увагу, наприклад, викликає почуття заздрості й інтересу, а потім це входить у звичку. Шанувальник не знайомий зі знаменитістю особисто, однак вона є частиною його життя: рольовою моделлю, порадником, предметом романтичного інтересу або невидимим співрозмовником. Всі вчинки зірки виносяться на суворий суд так, ніби вона у реальних відносинах з вимогливим і залежним партнером. Тісна прив’язаність до вигаданого героя, який займає наші думки і викликає не менш бурхливі емоції, ніж реальні люди. Недарма про те, що персонажі серіалів можуть виявитися кращими друзями, зроблено чимало мемів. Прочитати решту цього запису »

Як навчитися говорити «ні»?

Часто невміння говорити «ні» викликано вихованням. Психологи стверджують, що людина, яка не отримала достатньо любові від батьків, відчуває дефіцит уваги, переживає постійні образи. В дорослому житті вона буде погоджуватися виконати будь-які прохання, тільки б не бути відкинутою.

За яких умов ви можете відмовити?

  • Виконання прохання може зашкодити вашим особистим інтересам.
  • Людина намагається перекласти на вас свою роботу.
  • Особа може самостійно вирішити проблему, але доручає це вам.
  • Те, що потрібно зробити, вас зовсім не цікавить.

Як навчитися відмовляти?

Терапевтична техніка «Визначення кордонів».

Реалізація здійснюється у три етапи:

  • Віддайте належне людині, яка просить. Якщо вас просять про нездійсненну послугу, подякуйте за те, що звернулися саме до вас. Якщо вам пропонують те, що вам не потрібно, подякуйте за турботу: «Я радий, що ви звернулися саме до мене» або «Це чудова пропозиція».
  • Визначте свою позицію: чи зможете ви зробити те, про що вас просять; чи хочете ви цього і чи будете робити. Якщо ви вирішили відмовити, ведіть себе впевнено, ні в якому разі не вибачайтеся. Ось варіанти відповідей: «Я дуже втомився», «Зараз я ніяк не зможу викроїти час», «Боюся, що я нічого не можу для вас зробити», «Я цим не займаюся, вибачте».
  • Відмовляйте за допомогою фраз: «Дякую, ні», «Ні, я не хочу», «Ні, я краще не буду», «Мені це не підходить».
  • Якщо використовуватиме всі три компоненти, ви не будете у відповідь на прохання сердитися або щось пояснювати.
  • Залиште свої марні страхи, почніть себе поважати – і ваше життя зміниться на краще. Не бійтеся втратити тих, хто критично сприймає вашу відмову. Думайте, в першу чергу, про себе. Цінуйте себе.

Джерело: Шкатулка психолога

«Нудьга — це шанс споглядати життя,

а не проноситися через нього стрімголов»

Лін Фрай

  Нудьга – стан, викликаний одноманітністю, бездіяльністю, відсутністю розваг, відчуття роздратованого занепокоєння, не визначене бажання: піти туди, не знаю куди, принести те, сам не знаю що. Час тягнеться болісно повільно, і складається враження, що ти у пастці. Але про що саме це нам сигналізує?

Десятки тисяч років тому це неприємне почуття змушувало первісних волохатих людей розселятися по континентах, спробувати добувати вогонь тертям дерев’яної палички або малювати на стінах печери графіті.

Нашому мозку потрібна стимуляція: отримання нового досвіду вивільняє дофамін (важливий елемент системи винагороди). А він, у свою чергу, змушує нас хотіти дослідити, що там далі за парканом? Вченим навіть вдалося виявити ділянку мозку – «центр новизни», вона пов’язана із зонами, відповідальними за навчання і пам’ять. Так, еволюція заповіла нам вчитися, вчитися і ще гортати стрічку друзів.

Нудьга – сигнал, що поруч немає нічого нового. Всі радості ми вже спробували, так що замість приємного дофаминового збудження людина роздратовано озирається, чухає підборіддя і… В такому стані людина не тільки пасивно нудиться, але і проявляє певну активність, яка полягає в бажанні позбутися від дискомфорту.

Можна виділити два типи нудьги: короткочасна і хронічна. Перша, пов’язана з участю в «нудній» події. Короткочасний стан нудьги є нормою. Це лише сигнал оповіщення організму. Хронічна нудьга – це відсутність контакту зі своїми бажаннями, їх невдоволеність, що призводить до стану внутрішньої незадоволеності, роздратування і «голоду» за враженнями та розвагами.

Зрозуміло, ми не завжди можемо урізноманітнити своє життя екстремальними розвагами. Іноді доводиться якось виживати без цього. Наприклад, на роботі такий парадокс: з одного боку, перед нами ставлять завдання, які вимагають прояву наших знань і навичок, що повинно автоматично повинно робити нас сильними й задоволеними. А ось у вільний час ніякі блискучі можливості не задіяні, наприклад: стежачи за сюжетом серіалу, ми повинні здаватися собі слабкими і сумними. Це те, до чого нас змушують прагнути. Адже відпочивати – здорово, а робота – прикра необхідність, примус.

Вихід з потокового стану може відбуватися через невідповідність завдання рівню виконавця. Саме тому складність роботи повинна бути такою, щоб людина відчувала, що вона здатна впоратися з нею – треба тільки злегка натиснути і напружитися. Якщо ж справа здається нам не по зубах, радість від звершень не з’явиться, завадить тривога. І навпаки – коли завдання дуже просте і одноманітне, кожен може поринути в нудьгу. В ідеалі було б добре, щоб складність наших проєктів весь час зростала, і ми, відповідно, «росли», тоді є всі шанси налаштувати свідомість таким чином, щоб отримати задоволення від роботи.

Вкотре вчені доводять, що в світі нічого не буває просто так: у нудьги є своє призначення. Виявляється, дивовижні осяяння добре ростуть на сірому ґрунті нудьги. Розглядаючи візерунок з тріщини на підвіконні, ми запускаємо нашу уяву в політ до далеких світів, мозок стрімко шукає стимул, перестрибуючи від споглядання підвіконня в глибини підсвідомості, сплутаних спогадів і неясних асоціацій, так в нашій голові створюються різні несподівані зв’язки. Нудьга стоїть за цікавістю. Вона змушує шукати нові цілі, досліджувати нові території або ідеї. Без здатності до нудьги люди ніколи не досягли б нинішніх висот – завдяки їй уява стає розкутою, людина може вибратися зі звичних меж і почати думати інакше. Зв’язок між креативністю і нудьгою не здається такою вже дивиною, якщо уявити світ, в якому все виглядає хвилюючим: мурашки по тілу, коли побачив дивну форму калюжі; щасливий, почувши клаксон велосипеда; в екстазі, відчувши запах акації. Якщо людина відчуває все так гостро, то потім за всіма законами жанру вона має впасти в апатичну зневіру.

І навпаки – творчий підхід як особливе бачення і відчуття світу зріє в коконі нудьги. Індустрія розваг намірилася наповнити весь наш вільний час радощами та втіхами. І чим далі, тим насиченішими і яскравішими стають ці радощі. Ми опиняємося в ролі жертв «інфляції задоволення», що супроводжує ескалатор зростаючих очікувань. Він рухається з прискоренням: ще трохи – і віртуальна реальність зовсім позбавить нас можливості включати мозок.

Тому, дайте собі право понудьгувати, «потупити», поблукати у своєму розумі, сповільниться, заглянути всередину себе. Свідомо поспостерігайте за своєю нудьгою, спробуйте зрозуміти, для чого вона прийшла.

І якщо у світі є щось неймовірно сумне, не можна виключати, що воно насправді приносить користь.

 

Як зрозуміти себе і світ? Журнал «Ніж»: за статтею Інни Прибори

Хмаринка позначок